Коли необхідно звернутись к лікарю?, Симптоми і лікування

Кишкова непрохідність у дітей: симптоми і лікування

Кишкова непрохідність — патологія, за якої відбувається порушення просування їжі, яку з’їли раніше, у ШКТ з повною чи частковою закупоркою шляху виходу калу. Захворювання частіше буває вродженим, але іноді має набутий характер. Непрохідність кишечника у дітей у 25% випадків може виникати внутрішньоутробно. Складає 1,5-9% від усіх хвороб, локалізованих у черевній порожнині та 3-5 % випадків звернень до хірургічних відділень.

Автори: д.мед.н., проф. Клименко Вікторія Анатоліївна,

                к.мед.н., доцент Яновська Катерина Олександрівна

Класифікація

Якщо розглядається кишкова непрохідність у дітей, класифікація враховує багато моментів.

Залежно від механізму розвитку:

  • Динамічна кишкова непрохідність у дітей з’являється, якщо порушено регуляцію моторики, вона буває: спастичною (виникає спазм кишки) паралітичною (повністю зникає перистальтика).
  • Механічна — створюється перешкода у кишечнику, що заважає проходженню його вмісту. Такий вид поділяється на наступні підвиди: странгуляційний — здавлюється кишка, її брижа, нерви та судини; обтураційний — розвивається у результаті перекриття просвіту кишечника з різних причин (глисти, калове каміння); змішаний — є ознаки странгуляції та обтурації (прикладами такого виду є інвагінація та спайкова кишкова непрохідність у дітей).

Залежно від рівня, на якому виникла непрохідність:

  • висока (тонкокишкова);
  • низька (товстокишкова).

За характером непрохідності — часткова та повна.

За походженням:

  • вроджена кишкова непрохідність у дітей;
  • набута.

За протіканням:

  • гостра — розвивається у випадку повної непрохідності кишечника;
  • хронічна — виникає, якщо кишечник не частково непрохідний, за даної форми присутні періоди загострення та ремісії;
  • рецидивуюча — симптоми непостійні, захворювання має переміжний характер.

Причини виникнення

Оскільки існує вроджена та набута кишкова непрохідність у дітей, потрібно окремо розглянути причини кожної з форм хвороби.

До основних причин, через які може виникати вроджена хвороба, відносяться:

  • аномалії розвитку, за яких відбувається здавлювання частини кишки (наприклад, деформовані органи — кільцеподібна форма підшлункової залози, аберантна судина);
  • вроджені атрезії та стенози кишечника;
  • меконіальний ілеус (закупорювання тонкої кишки у маленьких дітей), за якого в’язкий меконій закупорює просвіт кишки;
  • вроджені вади, що порушують поворот та фіксацію брижі;
  • аномальний розвиток стінки кишки (хвороба Гіршпрунга).

Набута непрохідність кишечника у дітей виникає з таких причин:

  • виникнення спайок після травм, операцій, зазнаних раніше;
  • виражена глистова інвазія;
  • інвагінація — розвиток хвороби відбувається, якщо одна ділянка кишечника вдається у іншу;
  • некротичний ентероколіт у період новонародженості;
  • новоутворення кишечника;
  • отруєння токсинами;
  • метаболічні порушення.

Симптоматика

Симптоми непрохідності кишечника у дітей можуть відрізнятися, залежно від форми хвороби, але можна виділити ряд загальних ознак для кожної з них.

  • Ранній та постійний симптом захворювання — больовий синдром. Він може з’явитися раптово, без жодних передвісників, у будь-який час доби. Іноді живіт починає боліти після сильного фізичного навантаження чи переїдання. Якщо захворювання виникає через закупорювання кишечника пухлиною, можуть з’являтися передуючі ознаки: періодичне здуття живота, слиз та/або кров у калі, чергування закрепів з проносами. Біль у цьому випадку виникає без чіткої локалізації. Странгуляційна (що виникає внаслідок здавлювання) гостра кишкова непрохідність у дітей характеризується вираженим, постійним больовим синдромом, періодично він посилюється до нестерпного. Період удаваного благополуччя наступає у випадку некрозу защемленої ділянки кишечника — біль зменшується і навіть може зникнути. За паралітичної непрохідності больові відчуття постійні, неінтенсивні, розпираючі, за спастичної частіше нападоподібні, але не інтенсивні.
  • Затримка випорожнення та газів — обов’язкова ознака непрохідності. За умови інвагінації можна спостерігати виділення слизу з кров’ю («малинове желе»).
  • У 50-60% випадків виникає блювання, зазвичай разом з нудотою. Спочатку блювання рефлекторне, їжею, яку з’їли раніше, виникає на висоті больового синдрому. По мірі прогресування інтоксикації вона стає ряснішою, включає вміст кишечника.
  • Здуття живота рівномірне чи асиметричне. За високих форм непрохідності живіт може не здуватися.

Вроджена кишкова непрохідність у дітей:

  • залежно від локалізації перешкод, буває низькою чи високою;
  • за часом виникнення— постнатальною та внутрішньоутробною;
  • за часом звуження — частковою та повною.

Висока непрохідність виникає у перші години життя, характеризується упорним блюванням з домішками жовчі, швидкою втратою ваги, за повної обтурації (закупорюванні) — відсутністю меконію (першого калу новонароджених). При цьому малюк неспокійний, живіт впалий.

Якщо розвивається вроджена низька непрохідність кишечника, симптоми у дитини дещо інші. Одразу ж видно виражене здуття живота, посилену перистальтику, яку можна визначити навіть візуально. Блювання не настільки часте, застійного характеру, з неприємним запахом. За підозр на вроджену непрохідність кишечника, новонародженого потрібно терміново перевести до спеціалізованого хірургічного відділення.

Чим небезпечна кишкова непрохідність для дітей

За даної проблеми у дітей часто розвиваються виражені порушення водно-електролітного балансу, що призводять до зневоднення. Оскільки клітини та тканини організму дуже чутливі до будь-яких змін внутрішнього середовища, може виникнути порушення функції майже всіх систем та органів.

Непрохідність кишечника у дітей може ускладнюватися різноманітними патологічними процесами, що загрожують життю, серед них:

  • некроз стінки кишечника та її подальша перфорація;
  • перитоніт;
  • сепсис.

Щоб уникнути ризику ускладнень, за найменшої підозри на виникнення непрохідності важливо терміново звернутися до лікаря.

Діагностичні заходи

Вроджена кишкова непрохідність у дітей передбачає діагностику ще у пологовому будинку. Вона включає в себе:

  • оцінку анамнезу: багатоводдя, патологічне протікання вагітності;
  • оцінку загального стану новонародженого: велика фізіологічна втрата ваги, ознаки інтоксикації, високі показники гематокріту та гемоглобіну;
  • пальпацію живота;
  • ректальне дослідження — немає меконію;
  • зондування шлунку для оцінки його вмісту.

Якщо діагноз підтвердився, малюка в екстреному порядку переводять до хірургічного стаціонару, в якому проводиться рентгенологічне дослідження, яке дозволяє розглянути рівень перешкод.

Набута кишкова непрохідність у дітей потребує таких методів:

  • опитування дитини чи батьків: прояснюють скарги, час початку захворювання та його розвиток, особливості організму у конкретному випадку;
  • огляд — дозволяє оцінити загальний стан, виявити здуття живота, локалізацію болю, характер випорожнень та блювотних мас, стан інших систем;
  • лабораторна діагностика: загальноклінічні аналізи сечі, крові;
  • інструментальні методики: рентгенографію, УЗД органів черевної порожнини.

У складних випадках для діагностики може знадобитися лапароскопія.

Лікування та дієта

Лікування кишкової непрохідності у дітей включає такі моменти:

  • за підозри на дану патологію показана госпіталізація до хірургічного стаціонару;
  • поки не встановлено діагноз остаточно, не можна приймати послаблюючі, клізми та промивання шлунку виключається;
  • лікування може бути консервативним та оперативним.

Метод лікування обирається залежно від форми хвороби та термінів звернення до лікаря. За вродженої непрохідності кишечника, меконіальному ілеусі, пілоростенозі, показано хірургічне лікування.

Якщо виникла спайкова кишкова непрохідність у дітей, обов’язково проводиться оперативне втручання. Це найнебезпечніша форма захворювання. Іноді виникає необхідність виведення кишки на черевну стінку.

За розвитку некрозу кишечника, у випадку пізнього звернення, під час операції видаляється уражена область. Якщо виник перитоніт, показане комплексне лікування із використанням дезінтоксикаційних препаратів, антибіотиків, загальнозміцнюючих препаратів, знеболюючих, симптоматичних засобів.

Гостра кишкова непрохідність у дітей, яка виникла за інвагінації, за умови раннього звернення за кваліфікованою медичною допомогою, лікується консервативно. Спеціальним апаратом нагнітають повітря до кишечника, та під рентгенологічним контролем намагаються розправити інвагінат. Після такої процедури за малюком деякий час у стаціонарі. В подальшому проводиться рентгенівський знімок з використанням суспензії барію.

За непрохідності кишечника, спровокованої глистами, спочатку її намагаються лікувати консервативно. За неефективності такої терапії проводиться операція.

Динамічна кишкова непрохідність у дітей лікується консервативно: усувається причина, що її викликала.

Дієта

Щоб відновити здоров’я після хвороби, показане дієтичне харчування. Їсти потрібно невеликими порціями, але часто. З раціону виключається випічка, хліб, молочні продукти, бобові, капуста, солодкі, жирні та солоні страви.

Рекомендовано їжу, приготовану на пару, нежирну, з високим вмістом грубих волокон. Овочі та фрукти у свіжому вигляді їсти небажано. З напоїв можна пити відвари трав, зелений неміцний чай, воду, кисілі. Варто виключити газовані напої, солодкі та холодні напої.

Профілактичні заходи

Непрохідність кишечника у дітей — серйозна патологія, тому треба звернути увагу на її профілактику. Вона включає в себе такі засоби:

  • повноцінне здорове харчування;
  • прикорм малюку треба вводити поступово, невеликими порціями, важливо слідкувати, як організм реагує на таку їжу;
  • уникати травм;
  • боротися із закрепами — в раціоні має бути достатньо рослинних олій, клітковини, за необхідності приймають послаблюючі засоби;
  • профілактика гельмінтів.

Важливу роль відіграють своєчасна діагностика та лікування хвороб травних органів.

Сохраните статью и расскажите друзьям Метки

Похожие статьи